Особливості виходу на європейський ринок через країни ЦСЄ

Незважаючи на підписання AA/DCFTA (Україна приєдналась до зони вільної торгівлі з ЄС 1 січня 2016 року), українські підприємці не отримали вільного доступу до європейського ринку та джерел фінансування.

Навіть більше, формальні бар’єри та фізичні кордони між економіками ЄС і України зберігатимуться навіть у довгостроковій перспективі, тому українські підприємці повинні випрацювати для себе оптимальну стратегію входу в ЄС залежно від своїх цілей, географічних і галузевих пріоритетів.

Після підписання AA/DCFTA український бізнес почав активно цікавитись можливостями розвитку бізнесу в ЄС. Одні досліджують потенціал європейських ринків для збільшення власного експорту, другі – налагоджують імпорт європейських товарів в Україну, треті – мають достатньо капіталу для придбання та здійснення інвестицій у європейські активи, четверті – шукають джерела фінансування для розвитку діяльності в Україні.

На жаль, угода про асоціацію для українських підприємців лише розширює можливості, а не ліквідує бар’єри для вільного руху товарів, послуг та капіталу. До певної міри вона дуже асиметрична, оскільки європейські підприємства автоматично отримали доступ до українського ринку, натомість українські компанії мають пройти досить затратний і тривалий шлях модернізації і адаптації, щоб мати можливість вийти на єдиний європейський ринок.

До того ж ЄС зберіг кілька ефективних механізмів захисту від напливу українських товарів:  квоти, мита і фізична обмеженість пропускних пунктів. Додатково одним з ключових принципів функціонування DCFTA є дотримання українським бізнесом стандартів та правил, що передбачені acquis communautaire, тобто сукупністю нормативно-правових актів та інформаційно-рекомендаційних документів, що ухвалюються на рівні європейських інституцій.

В ЄС документи такого характеру в більшості випадків автоматично поширюються на країни, що належать до союзу. Натомість Україні, щоб не «випадати» з правового поля, необхідно постійно здійснювати моніторинг правотворчої діяльності європейських інституцій і самостійно впроваджувати ці зміни.

Це значною мірою уповільнює процес інституціональної адаптації до єдиного економічного простору ЄС і ускладнює процес функціонування в ньому. Наприклад, певний регламент (regulation), ухвалений європейськими інституціями автоматично, стає частиною національного законодавства всіх країн ЄС, в Україні ж у більшості випадків це потребуватиме внесення змін до чинного законодавства, що зазвичай займає багато часу, тим більш коли йдеться не про вибори, а про технічні аспекти здійснення господарської діяльності. Вищесказане дозволяє стверджувати, що ЄС лише «привідкрила» браму на свій ринок, далі українські компанії повинні самі шукати дорогу.

Є для них і добра новина. Специфіка європейського економічного простору полягає в тому, що він ґрунтується здебільшого на  нормах і правилах acquis communautaire. Вони частково уніфікують (здебільшого регуляції та митні аспекти), частково гармонізують (податкове законодавство, пільги та інструменти державної підтримки бізнесу) правила ведення бізнесу на території всього ЄС.

Це означає, що кожне підприємство, що зареєстроване в одній з країн ЄС і виконує всі національні вимоги для ведення господарської діяльності у вибраній галузі, автоматично може вільно провадити таку діяльність також у кожній іншій країні, що належить до ЄС.

Тому для кожного українського підприємства головне завдання – легалізувати свою присутність в одній з країн ЄС. Фактично це створить плацдарм, який дозволить реалізовувати завдання на території всієї спільноти.

Загалом правила ведення бізнесу в ЄС збудовані таким чином, який робить внутрішній ринок ЄС подібним до типового внутрішнього ринку окремо взятої держави.

Водночас кожна країна має значний простір для впровадження певних індивідуальних умов для здійснення господарської діяльності, а також характеризується власною специфікою, яка може як покращувати, так і погіршувати привабливість її підприємницького середовища порівняно з іншими членами ЄС.

Ключові відмінності полягають:

• в економічних параметрах (обсяг та структура ринку, галузеві пропорції, доступність кадрів, розвиненості фінансової системи тощо);
• у рівні фіскального навантаження (кожна держава самостійно визначає ставки прямих податків, натомість система непрямих податків гармонізована, митні збори і платежі практично повністю уніфіковані);
• у рівні державної підтримки і допомоги (зазвичай залежить від пріоритетів державної політики конкретної країни та рівня економічного розвитку держави і її окремих регіонів);
• в інфраструктурі для здійснення господарської діяльності в широкому сенсі цього слова (транспортна і логістична інфраструктура, цифрова інфраструктура тощо);
• у діловій культурі.

Названі чинники досить сильно впливають на привабливість для бізнесу конкретних європейських держав навіть при тому, що загальні правила здійснення господарської діяльності фактично однакові в усіх членів ЄС. Аби вибрати країну, що стане плацдармом на європейському ринку, треба чітко розуміти власні завдання, а також знати про сильні та слабкі сторони конкретних країн.

Український бізнес (особливо середній та малий) після підписання AA/DCFTA досить обережно виходить на європейський ринок. Зумовлено це не лише проблемами технічної адаптації до європейських стандартів, але також і закономірним браком інформації про можливості та проблеми кожної конкретної країни ЄС.

Стратегія українського бізнесу (за винятком олігархічних конгломератів) зараз сконцентрована на відкритті для себе і дослідженні східних членів ЄС, які географічно та ментально близькі для України.

У Центрально-Східній Європі дійсно досить багато нових можливостей для всіх представників українського бізнесу – від тих, що шукають нові ринки, до тих, хто прагне диверсифікувати бізнес та інвестувати в активи на території ЄС.

Кожна країна тут має унікальні досягнення, що є її конкурентними перевагами на європейському континенті, але також і комплекс прихованих проблем, що можуть завадити українським підприємствам успішно вийти на її ринок, а також ринок ЄС.

Варто звернути увагу на декілька найпопулярніших напрямів, які можуть відкрити українським підприємствам шлях до ЄС.

Польща

 Країна є безумовним економічним лідером Центрально-Східної Європи. ЇЇ економіка протягом десятиліття демонструє один із найвищих показників зростання в Європі. Завдяки цьому наприкінці 2018 року Польща отримала статус економічно розвиненої країни (відповідно до рішення FTSE Russell).

Відтоді Польща офіційно належить до групи 25 найрозвиненіших світових ринків, до якої входять, серед інших, Німеччина, Франція, Японія, Австралія та США. Таке рішення має важливі практичні ефекти. Наприклад, більшість міжнародних інвестиційних фондів (майже 90%) має право інвестувати тільки в економіки власне цієї групи країни.

Сьогодні свою діяльність у Польщі розвивають найбільші компанії світу, сюди приїжджають фахівці з країн Західної Європи. Доступність фінансових ресурсів для розвитку власної справи, дуже добре розвинена інфраструктура (найкраща в ЦСЄ), широкий пакет державної допомоги (особливо в межах СЕЗ), низький рівень корупції та відкриті, конструктивно налаштовані чиновники створюють сприятливий клімат для реалізації бізнесових проектів. Польща є особливо зручним місцем для розвитку малого і середнього бізнесу. Не дивно, що основою економіки є власне малий та середній бізнес.

Істотним позитивним фактором для українського бізнесу є наявність в Польщі значної української підприємницької спільноти, яка разом з польськими партнерами вже створила інфраструктуру для польсько-української співпраці. Сьогодні можна знайти десятки консалтингових компаній, асоціацій і організацій, які надають весь спектр послуг для реалізації майже всіх типів господарських операцій між двома країнами.

Польща цікава для українського бізнесу з багатьох причин. 

По-перше, вона сама собою є великим ринком для української продукції.

По-друге, розглядається як брама до ЄС, через яку можна налагодити експорт до інших країн спільноти.

По-третє, як джерело фінансових ресурсів – Варшавська біржа є одним з найпопулярніших місць серед українських компаній для залучення капіталу.

По-четверте, є постачальником важливих аграрної продукції і промислових товарів. Закономірно, що Польща останніми роками стала осередком ділової активності українських підприємців у ЄС.

Разом з тим український бізнес може зіткнутися тут і з проблемами. 

По-перше, це низька пропускна здатність польсько-українського кордону. Особливо актуальна ця проблема для автотранспорту, що вимушений витрачати значний час та кошти для перетину кордонів між країнами.

Це дуже ускладнює торговельні операції та міжособистісні ділові контакти. Виглядає так, що наразі вирішення цього завдання не є пріоритетом для України і ЄС, тому висока ймовірність, що ситуація лише погіршуватиметься.

По-друге, Польща стрімко розвивається, приваблюючи потужні світові корпорації, що істотно посилює конкуренцію на окремих ринках. У деяких секторах вийти на ринок вже складно не через тарифні та позатарифні бар’єри, а просто через жорстку конкуренцію зі сторони місцевих та іноземних компаній.

По-третє, польська економіка відчуває значний дефіцит кадрів. Формування ефективного і продуктивного колективу вимагатиме високих затрат. Більше того, часто проблема полягатиме навіть не у витратах, а в спроможності знайти працівників відповідної кваліфікації. Потужні корпорації починають змагатися за працівників, коли ті ще тільки навчаються у ВНЗ.

Ми рекомендуємо виходити на ринок Польщі, якщо вам потрібно вирішити наступні завдання:

Виведення власної продукції на ринок Польщі. Внутрішній польський ринок, що стрімко зростає, є цікавим для українських підприємств більшості галузей – і тих, що експортують аграрну сировину та напівфабрикати, і тих, хто пропонує високотехнологічну продукцію.

На відміну від більшості розвинених країн ЄС, Польща розглядає Україну не лише як напрям експорту власних товарів та імпорту сировини, але й як джерело технологічних рішень, що дозволять їй сформувати власні технологічні ланцюги, відходячи від моделі молодшого партнера західних країн ЄС. Зараз у польській економіці є певний запит не лише на українську сировину, але й на технологічну продукцію.

Розвиток експансії на ринки інших держав ЄС. Польща від часу вступу до ЄС розглядається українськими підприємствами як брама до ЄС. Спочатку вітчизняні компанії використовували лише транзитний потенціал держави, але зараз вже активно користуються логістичними послугами.

Деякі українські підприємства мають власні склади, навіть потужності з додаткової обробки продукції, що доставляється з України з метою експорту до інших країн ЄС. Крім того, українські підприємці активно використовують досвід польських партнерів у побудові ефективних бізнес-моделей на європейських ринках.

Пошук контрагентів для імпорту готової продукції в Україну. Після обмеження торговельних операції з РФ багато українських виробників зіштовхнулися з проблемою пошуку альтернативних постачальників товарів, від певних компонентів до готової продукції. Польща є досить привабливим партнером у таких операціях, оскільки пропонує товари, що відповідають стандартам ЄС, за порівняно низькими цінами.   

Динаміка ВВП країн регіону

	2014	2015	2016	2017	2018
Польща	3,3	3,8	3,1	4,8	5,1
Чехія	2,7	5,3	2,5	4,4	2,9
Словаччина	2,8	4,2	3,1	3,2	4,1
Угорщина	4,2	3,5	2,3	4,1	4,9
Естонія	2,9	1,9	3,5	4,9	3,9
ЄС	1,8	2,3	2,0	2,4	2,0
Єврозона	1.4	2.1	2.0	2.4	1.9

Чехія

За даними більшості авторитетних міжнародних досліджень, є найбільш інвестиційно привабливою і конкурентоспроможною країною ЦСЄ. Економічні показники країни покращуються з кожним роком, а сама країні перетворюється в специфічний хаб ділової активності, що сполучає Західну і Східну Європу. На сьогоднішній день країна має провідні позиції за обсягом зовнішньої торгівлі на особу, випереджаючи Великобританію, Японію, Францію та Італію.

Важливим є певна специфіка країни. Її економіка досить тісно інтегрована в промисловий комплекс Центральної Європи, передусім Австрії та Німеччини. Вона є найкращим плацдармом для розвитку діяльності в цьому регіоні.

Варто також підкреслити, що Чехія має досить ліберальні умови для створення власних фірм.

Особливо цікавими в середовищі українських підприємців є товариства з обмеженою відповідальністю. Мінімальний капітал для статутного фонду – 1 крона. Для порівняння: у Словаччині – 5000 євро, у Польщі – близько 1250 євро.

Слабкими сторонами Чехії є гірша порівняно з Польщею інфраструктура, обмеженість і висока вартість ділянок для промислової експлуатації та висока конкуренція на внутрішніх ринках, особливо з боку німецьких та австрійських фірм.

Держава також має істотні проблеми з ринком праці. На проблему дефіциту спеціалістів майже в усіх ключових галузях економіки накладається досить високий рівень заробітних плат. При цьому варто пам’ятати, що фіскальне навантаження на фонд оплати праці для працедавців становить близько 34,0%, що є одним з найвищих показників у регіоні. Для порівняння: у Польщі – 22,4%, в Угорщині – 23,5%.

Ми рекомендуємо виходити на ринок Чехії, якщо ви:

• плануєте взаємодіяти в різний спосіб з німецькими та австрійськими партнерами (експорт, імпорт, інвестиції тощо);
• плануєте розвивати бізнес в ЄС як незалежний напрямок своєї діяльності, ще не пов’язаний безпосередньо з бізнесом в Україні;
• шукаєте промислове обладнання та машини для розвитку бізнесу в Україні за прийнятними цінами. Чехія не тільки є виробником такого обладнання, але також налагодила модернізацію і перепродаж вживаного німецького та австрійського обладнання;
• потребуєте посередників для здійснення торговельних операцій і фінансових операцій з російськими фірмами.

Ключові параметри економік регіону (на основі даних 2018 року

Словаччина

 Словаччина є невеликою державою, тому вона залишається найменш помітною країною в ЦСЄ. Однак власне тут сформований дуже сприятливий інвестиційний клімат. Обумовлено це тим, що Словаччина конкурує за інвестиції з такими країнами, як Польща, Чехія та Угорщина, тому апріорі має пропонувати їм сприятливіші умови.

Словаччина має певні переваги як в інституціональній сфері, так і матеріальній. Вона трохи поступається своїм конкурентам у питанні номінальних податкових ставок, але має дуже просте і зрозуміле податкове законодавство, помірну систему регулювання господарської діяльності, а також широкий перелік доступних інструментів підтримки бізнесу.

Важливу позитивну роль відіграє той факт, що Словаччина належить до зони євро, а в країні відсутнє регулювання валютних операцій фірм та обмеження при валютних транзакціях.

Словаччина має гіршу інфраструктуру, ніж Польща, але її істотною конкурентною перевагою є доступність промислових ділянок з розвиненою інфраструктурою, особливо тих, що знаходяться в межах СЕЗ. Обумовлено це тим, що в спадок від Чехословаччини вона отримала чималий промисловий комплекс, який виявися занадто великим для внутрішнього ринку. Уряд постійно намагається знайти інвесторів для цих активів, тому пропонує досить привабливі умови.

В останні два десятиліття Словаччина стала брамою до ЄС для азійських промислових корпорацій. Не в останню чергу через привабливі умови та вигідне розташування країни, інфраструктура якої гарантує доступ до ринків Польщі, Угорщини, Австрії та Чехії.

Ми рекомендуємо виходити на ринок Cловаччини, якщо ви:

• шукаєте альтернативні Польщі брами для виходу на ринки ЄС, зокрема,  транзитні маршрути, логістичні послуги та партнерів, що спеціалізуються на розвитку бізнесу в Центральній та Західній Європі;
• потребуєте майданчиків для налагодження виробництва промислових товарів, особливо для тих підприємств, які потребують великих інвестицій у нерухомість та досить розвинену інфраструктуру;
• бажаєте розширити географію експорту власної продукції, передусім у машинобудуванні. Розташовані в Словаччині потужні неєвропейські корпорації не мають такого критичного несприйняття компаній з країн, що знаходяться поза ЄС, як німецькі чи французькі корпорації, тому відносини з ними складаються для українських виробників легше і продуктивніше. 

Ключові параметри фіскального простору країн регіону

Є однією з найбільш розвинених економік регіону, відповідно має досить об’ємний внутрішній ринок, розбудовану інфраструктуру і потужний промисловий комплекс.

Угорщина останніми роками цілеспрямовано провадить політику створення найпривабливішого підприємницького середовища. З цією метою влада знизила ставку на податок на прибуток до 9%, змістивши фіскальний тягар на споживання (у країні найвища ставка не тільки в регіоні, але й в усій Європі. Крім того, активно розвиває мережу СЕЗ, де інвесторам пропонується широкий пакет державної підтримки. 

Крім того, досить активно діють державні та бізнесові організації, завданням яких є залучення інвестицій у економіку. Вони готові всебічно підтримувати всіх, хто має намір здійснювати ділову активність у країні. 

Слабкими сторонами є дещо специфічна ділова культура, яка досить часто не відповідає очікуванням українських підприємців. Не в останню чергу це пов’язано з політичними конфліктами між двома державами. Безумовно, надійні стратегічні партнери тримають досить високий рівень ділової комунікації з українськими представниками, але в поточній діяльності можна зіткнутися з певними проблемами.

Крім того, значні ризики створює конфлікт влади Угорщини з інституціями ЄС, передусім з Європейською комісією. ЄС зараз знаходиться не в найкращих відносинах з більшістю країн регіону, але відносини з Будапештом особливо складні. Наслідком напруження може стати розгортання негативних тенденцій в економіці держави.

Ми рекомендуємо виходити на ринок Угорщини, якщо ви:

• прагнете диверсифікувати інвестиції у реальний сектор економіки. Країна є досить сприятливим місцем для налагоджування матеріального виробництва;
• маєте бажання інтегруватися в технологічні ланцюги, що активно розвиваються нинішньою угорською владою з метою протистояння технологічній гегемонії країн Західної Європи;
• маєте намір розвивати експорт до країн Південної Європи, передусім Балканського регіону.  

 Естонія

Країна є загальноєвропейським лідером у побудові цифрової держави. У ній доступні десятки цифрових сервісів, що дозволяють вирішувати через інтернет майже всі бюрократичні справи, пов’язані зі здійсненням підприємницької діяльності.

Уряд країни активно розвиває програму цифрового резидентства, яка дозволяє іноземцям створити компанію і отримати доступ до естонської правової та податкової системи з усього світу, використовуючи лише ноутбук з доступом до інтернету. Фактично нерезиденти можуть здійснювати господарську діяльність і користуватися послугами, наприклад, банківської системи республіки так, начебто вони проживають у Естонії.

Податкова система Естонії дуже проста і зрозуміла. Крім того, вона характеризується одним з найнижчих рівнів оподаткування капіталу. Стандартна ставка на прибуток, що розподіляється, складає 14–20% (залежно від групи платників податку), але на весь капітал, що залишається в розпорядженні фірми, ставка становить 0%.

Важливу позитивну роль для залучення інвесторів і підприємців відіграє те, що Естонія належить до зони євро. На практиці це спрощує фінансові транзакції із Західною Європою, країни якої переважно належать до цієї зони.

Великою перевагою Естонії є досить високий рівень ділової культури. До інвесторів ставляться з повагою, незалежно від громадянства і національності. У країні використовуються дві офіційні мови – англійська та естонська, тому всі правові документи можна прочитати англійською. Урядові офіси також на прохання клієнтів перейдуть на англійську мову.

Разом з тим Естонія теж має свої слабкі сторони. Вона, безперечно, має дуже комфортну інфраструктуру для управління віртуальними бізнесом або підприємствами в інших країнах ЄС, але не є дуже привабливою для розвитку виробництва чи торгівлі (за винятком посередницької торгівлі).

Країна має досить обмежений внутрішній ринок, не найкраще географічне положення та відчуває істотний дефіцит робочої сили.

Найкраще ця країна підходить для здійснення фінансових транзакцій середнього бізнесу. Досить значна частина інвесторів використовують сервіси країни для розміщення фінансових ресурсів у ЄС, які далі спрямовуються в інші економіки спільноти.

Ми рекомендуємо використовувати Естонію для наступних цілей:

• різного типу фінансових транзакцій середнього і малого бізнесу;
• ведення діяльності у сфері надання послуг, причому не лише на території Естонії, але і всього Європейського союзу;
• здійснення інвестицій у активи ЄС, які не завжди безпосередньо пов’язані з основною господарською діяльністю.

Загалом досить значна частина українських інвесторів використовують сервіси країни для розміщення фінансових ресурсів у європейській спільноті, які далі спрямовуються в інші економіки ЄС.  

Східні терени ЄС є фактично самодостатнім регіоном з широким спектром нових можливостей для розвитку бізнесу і налагодження тісної кооперації. Тут представлені практично всі необхідні фактори для ефективної та успішної діяльності: розвинена інфраструктура, чималі ринки, доступ до сучасних технологій, масштабні державні програми підтримки бізнесу тощо.

Ці країни можуть стати плацдармом для українських підприємців, які прагнуть активізувати діяльність у ЄС. Варто лише пам’ятати, що кожна країна характеризується дуже глибокими відмінностями і особливостями, тому треба вельми ретельно і уважно підходити до прокладення шляхів входу в ЄС.

Лише чітке розуміння власних цілей і об’єктивна оцінка переваг і слабких сторін східних членів ЄС дозволять сформувати ефективну стратегію діяльності.